Никогда мы не будем братьями

[Sergiy]

достатньо ! З йолопоідіотами спілкуватись безтолку !

Коли полоумні рибки-гупі дивляться вгору, вони там бачать тільки Петріоти. Відповідно пишуть аби що, цеглинка знизу випала і добре
Бо такі патріоти, що сил нема
Для того їх інвестори зі стейк-млять-холдерами і клонують

[yahennadiy]

...Для того їх інвестори зі стейк-млять-холдерами і клонують

Втім, клони мають певні вади. Відомому клоноуну, наприклад, над текстами б працювати більш ретельно. Часто буває, що крім нього сенс його текстів, схоже, невідомий нікому. Емоція є. Безапеляційність є. Знаки оклику... Зв'язаного сенсу немає.
Можливо, я забагато вимагаю?

[koba]

А чи були варіанти без війни взагалі? Ні, не думаю

Якщо це виявилось можливим у 2014, коли Україна практично не мала власних збройних сил, то чому ні? Цілком реально
Ще раз: усі, хто голосувал за зеленського, голосували за війну
П.С. сенс допису у тому, що потрібно означати про який проміжок часу іде мова: до 2019 або після 2019

[jra7]

Во як аміни відкотили аж на 28 червня , а шо сталося !7

[jra7]

[yahennadiy]

Якщо це виявилось можливим у 2014, коли Україна практично не мала власних збройних сил, то чому ні? Цілком реально...

Я більше мав на увазі варіант відносно мирного підпорядкування України московією. Це було б більш привабливим для московитів. Основний план, думаю, був саме таким...
А в 2014 нам вдалося обійтися без війни? То була не війна? То була не окупація?

[Karmadon]

варіант відносно мирного підпорядкування України московією.

Можливо хтось пам'ятає, що було до 2014 року, вони цілими урядовими делегаціями приїздили заводи дивитись.
Скуповували все, що можна.
Підприємства, фінустанови, ледве не "бутіки" на ринках.
Це й було "мирне підпорядкування".

[yahennadiy]

...Це й було "мирне підпорядкування".

Так. А ще їх люди на всіх щаблях управління. А ще побудова системи управління в Україні, яка просто не може бути ефективною. Створення умов при яких Україна, як держава, просто не могла функціонувати ефективно... Були варіанти "відносно мирного підпорядкування".

[jra7]

громадянська війна

Бан надовго згідно Правил форума П.1.

[Sergiy]

Новінський від'їхав до Штатів, вєщать а ганєніях, але не забув клонуватись у Раді. Новим Новінським буде "слуга" Дмитрук
Піднагуляє трохи капіталець, буде краще паленого-перепаленого старого )
Пастві вкажуть щоб голосували, і т.д. і т.п. Понесеться по-новій старими колами та сама фігня. Ну може недовго нестись буде, побачимо.
Натурально, "брунькуються" як агенти Сміти у "Матриці" )))

"Дмитрук, який виступає проти заборони УПЦ МП, подякував проросійському митрополиту «за довіру»
Народний депутат Артем Дмитрук, який пройшов у парламент від «Слуги народу», а нині є позафракційним, став іподияконом – найстаршим церковнослужителем – УПЦ МП. Про це він повідомив у соціальних мережах."

[koba]

Бан надовго згідно Правил форума П.1

А можна якось позначати, що користувач забанений - щось на кшталт того, як це було раніше?

[yahennadiy]

Просто хороший текст, як на мене.
Liliia Khodus FB
Вчора інтернетом гуляв вираз, що «вся російська культура не варта однієї сльозинки херсонського собаки». Не знаю хто перший це сказав, але теза прекрасна.
Ви ніколи не помічали, що в світі тільки одна «вєлікая культура», яка так сама себе назвала і продовжує? Всі культури цивілізації з гігантськими історіями, які проходили періоди античні, готичні, періоди Відродження, Просвітництва, Імпресіонізму, Модерну, Модернізму (і інших ізмів) – це просто «Італійська культура», «Французька культура», «Іспанська культура», «Британська культура», тощо ( Українська культура теж ). А от русская культура, яка переважно є культурою кінця 19 століття – це блін «вєлікая»! Я мовчу, що в них ні готики, ні барокко, ніфіга нема, а в той час, коли в світі шукали нові форми вони малювали глибокий реалізм, та ще якщо тих передвижників копнеш, то там і росіян майже нема. Не буду тут заглиблюватися, всі ці імперські міфи класно розбирають Vakhtang Kebuladze, Volodymyr Yermolenko, Andrij Bondar, Іван Семесюк, Taras Lyuty і інші розумніші за мене інтелектуали.

Показати текст

Я просто веду це до того, шо русская культура ідеально візуалізується в русскому окупанті – бідна, затуркана, безцільна і дуууууже нагла. Оця наглість і робить з неї «вєлікую», тому що це вигадана паралельна реальність через тупу упоротість своєї величі на фоні відсутності каналізації. Велікая армія краде унітази, велікій пушкін краде Байрона, вєлікая Третьяковка краде картини всіх окупованих народів, а вєлікій Газпром возить це все по світу і показує в виставці «Русскій Авангард. От Малевіча до Шагала» (ага, найдіть серед них росіянина).
Велікая русская культура – це такий самий фейк, як і переважно все в них (як Попов, який придумав радіо). Створений міф на костях реальних культур, які ця же культура пристосуванців сама і розстріляла. І не мало би змісту про це говорити, якби ця культура зараз не стала основним осередком толерантності до росії. Вірніше оцей нахабно створений міф. Європейський глядач, який звик все сприймати з культурної парадигми (не втомлюся про це говорити, бо навіть найрозумнішим українцям ця теза важко заходить) не може повірити, що носій «велікой» просто взяв і згвалтував дитину на очах у мами, що потім він просто виніс в повітря ГЕС і затопив десятки сіл, що він просто мародер, вбивця і злочинець. Патаму что це ж «вєлікая і загадочная русская душа», про яку їм десятиліттями торочили через призму того, що якийсь урод зарубав бабку сокирою, а інший втопив собаку. І цим користують і харошіє русскіє, які хочуть собі знайти місце потепліше в Європі і в світі та і наші ідіоти (не буду називати хто – ви і самі знаєте).
А тим часом в Олешках затопили унікальний будинок прекрасної української наївної мисткині Поліни Райко, в Маріуполі знищили мозаїки Алли Горської, а в Іванкові Музей Приймаченко. А ще десятки музеїв обікрали, повивозили або просто знищили. Доки ми сперечаємося чи можна кенселити рос культуру, бо у когось це дитинство, в когось це батьки навчили, в когось це в університеті розказали – ці уроди знищують НАШУ культуру огромезними пластами, яку багатьох з нас просто не могли просто навчити батьки, бо їх би за це вивезли в Сибір, про яку не можна було вивчити в університеті в «інтєрєсного лектора», бо все це було заборонено, розстріляно і анексовано, а український цікавий лектор вже давно гнив в таборі (а на його місце привезли свого). Знищено тим же совком, з тою ж «вєлікою культурою», в якого вєлікоє мороженоє (з США), мультіки (як там Йожік в туманє?), Цой-жів і інші всякі нахабні мемчики. Бо Горську вбили ті ж самі люди, які знищили її мозаїки! Уявляєте собі це? Три покоління вбивць однієї Горської!
Всі культури світу рефлексують над собою. В цьому часто і є ознака культури. Деякі сучасні деколонізаційні рефлексії світу навіть видаються українцям трохи занадто радикальними. Але це роздуми, підвішування, обговорення ролей, цілей і наслідків. Семенко, який палив «Кобзар» – це не зневага до Шевченка, це рефлексія, характерна для Європейського модернізму. І тільки одна є в світі культура, яка плювала на це, яка завжди «вєлікая» і хоч ти трісни.
І в цьому об’єднався і Шендерович і Сімон’ян, яка пише херові вірші про пушкіна. Посади за стіл путіна і навального і вони моментально домовляться, що кенселінг рос культури – це мега злочин перед всією цивілізацією, бо де ти ще такі шедеври знайдеш? В Італії чи в Парижі – та куди там! Бо «мальчік водочкі нам прінєсі».
Коли я читаю в коментах, що українська культура «вторинна» – я відразу розумію, що людина просто не в курсі, що таке українська культура. І це важко засуджувати, бо так, як нищили і забороняли нашу культуру взагалі мало на меті стерти нашу пам’ять, а вона таки є. Мені фізично важко дивитися на фрески будинку Поліни Райко в Олешках, тому я сьогодні хочу дуже вас попросити – заглибтеся в ці імена, які і сьогодні нищать росіяни.
Прочитайте про Горську, про Райко, про Приймаченко, про Плитку-Горицвіт, про Олександру Екстер, про Архипенка, Малевича, Куїнджі, Соню Делоне, про Петрицького, про Гніздовського, про українську ікону на склі, про українську козацьку ікону, про українське барокко, про український модерн, про український наїв, про український футуризм, про українську графіку, кераміку, монументалізм, скульптуру, плакат. Якщо ці уроди нищать це все – давайте, щоб пам’яті в нас ставало не менше, а БІЛЬШЕ!
Якщо ви вважаєте, шо не розумієтеся на мистецтві і вам не подобаються картинки – нічого, заглибтеся в біографії, в знайомства з Пікассо і іншими світовими митцями, в перелік виставок за кордоном, в списки учбових закладів, які закінчували ці люди, в їх щоденники, в їхні історії кохання. На щастя зараз багато вже є інформації, нової, красивої і цікавої. Ви побачите не «вєлікую», а цілком нормальну Європейську культуру, з унікальними митцями, ідеями, контекстними періодами. Культуру, яка рефлексувала світовий контекст, була вписана в нього і при цьому мала цілком власні і автентичні форми і прочитання.
А якщо ви взагалі не романтична і не творча людина (навряд чи тут такі є, але всяке буває), то просто складайте списки на репарації наших вкрадених художників і картин, які рашка повивозила сотні років тому і зараз. Повісимо потім в Олешках!

Автор Olesya Drashcaba

[Flint]

цікаве інтерв'ю

[Yaroslaw]

Цікаве співпадіння думок стосовно необхідності зміни структури військових з'єднань. Чи дослухаються?

Юрий Касьянов
Навіщо нам 14 нових бригад?

Показати текст

Президент каже, що 14 нових недоукомплектованих бригад стали доукомплектовувати озброєнням. А в мене запитання до верховного - навіщо нам 14 нових бригад? Адже це щонайменше 1400 осіб адміністративного персоналу (штаб, тил), 14 повних вантажівок паперових документів на рік, купа геморою з ППД, із розміщенням штабів і складів, медичної служби тощо.

Мені заперечать - нам потрібні свіжі бригади для ротації тих, хто бере участь у боях. А ви знаєте, що таке ротація? - Це коли через усю країну тягнуться колони із заходу на схід, а потім зі сходу на південь, зношуючи матеріальну частину і людські організми, а потім свіжа бригада на нових для неї позиціях втрачає людей на наших же мінах, встановлених попередниками, воює слабко, зазнає втрат, не знаючи до кінця ситуації, і не налагодивши належним чином взаємодію із сусідами. Про те, що "свіжа бригада" - це все необстріляні бійці, у яких ризики загинути в рази більші, ніж у старих, бувалих воїнів - і говорити не доводиться.

У поцизійній війні на виснаження нам давно треба було перейти на дивізійну структуру. Дивізія - більш велике армійське формування, яке може тримати ширший фронт, а отже, командири на місцях будуть чудово взаємодіяти з сусідами, у дивізії більше вогневих засобів - їх не треба випрошувати у всілякого роду командувань, яких у нас хмари, та й самі ці командування - ОТУ, ОСУВ будуть здебільшого непотрібні, їх цілком замінять штаби дивізій.

Підрозділи дивізій можуть ротуватися поротно, побатальйонно, без переміщення військової техніки через усю країну, без втрати знань про обстановку (штаб залишається на місці і ротується наполовину). Поповнення свіжими силами в таких формуваннях приходять не необстріляними батальйонами, а маршовими ротами, які розподіляються повзводно, по кілька осіб серед обстріляних підрозділів. Відповідно поповненню є в кого вчитися, і більше шансів вижити, і, хоча б, загинути з користю...

У дивізій маса переваг. Але у нас люблять створювати "окремі" бригади, "штурмові" бригади, і всякі інші частини "спеціального призначення". Не спеціальних уже майже не залишилося )) Зате кількість штабних працівників, полковників і генералів зростає. Скоро з них можна буде створювати окремі штурмові офіцерські бригади спеціального призначення.

https://censor.net/ua/blogs/3499898/v_z ... nih_brigad

Андрій Соколов
генерал-майор, командир тактичної групи
Деякі погляди на ведення оборони у сучасних умовах

Показати текст

Ось уже десять років, як наша країна веде тяжку, виснажливу боротьбу за своє існування. Ми ведемо війну з противником, який за ресурсним забезпеченням переважає нас у багато разів.

У цих складних умовах силам оборони України доводиться постійно вдосконалювати способи дій на полі бою. Цей процес повинен ґрунтуватися на твердому фундаменті теоретичних знань правил ведення бою. Вони є незмінними вже протягом тисячі років.

Основними з них є: зосередження основних зусиль на основному напрямку, ешелонування оборони на напрямку головного удару противника, наявність сильного резерву, маневр силами і засобами, ведення маневреної оборони, якщо противник значно переважає, вогневе ураження противника не тільки перед переднім краєм, а на всю глибину побудови його бойового порядку, стійкість зв’язку й управління, організація взаємодії та взаємна допомога в процесі бою тощо. Грамотне та ефективне використання цих правил допоможе нам здобути перемогу над ворогом і зберегти життя наших військових, найцінніше, що є в наших силах оборони.

Спираючись на свій особистий бойовий досвід, який дорівнює часу нашої війни з руснею, – а за цей час я пройшов посади офіцера Генерального штабу, командира бригади, заступника командувача оперативного командування, виконував обов’язки командира оперативно-тактичного угруповання на сході і на півдні нашої країни, під час повномасштабної війни був заступником командира оперативно-тактичного угруповання і командиром тактичної групи, – я хочу розглянути деякі, на мій погляд, важливі питання способів ведення оборони у сучасних умовах.

Передусім необхідно розглянути тактику дій противника на теперішній час. Нині противник не здійснює широкомасштабних наступів. Це пов’язано насамперед з браком сил. Його дії полягають в ешелонуванні наявних сил на вузькій ділянці з метою великої концентрації своїх сил та засобів. Одна дивізія здійснює наступ силами чотирьох-п’яти полків на ділянці три-чотири кілометри. Кожен полк діє силами одної штурмової роти чисельністю 80-100 осіб. Завдання на день – оволодіти одною-двома позиціями відділення. Це підтверджується і наявними бойовими документами противника. Якщо завдання виконано, то на наступний день вводиться свіжа штурмова рота наступного полку. Якщо не виконано, то завдання не знімається до повного "стирання" роти. Назад ніхто не повертається.

Так, якщо в одній посадці ми маємо дві, інколи три позиції відділення у глибину по вісім осіб і в сусідній так само, ми маємо взвод проти якого діє двісті, триста осіб особового складу противника. У разі, якщо вдається знищити живу силу противника й утримати наші позиції, то через три, чотири дні, після поповнення втрат, штурми починаються заново. Так може продовжуватися досить тривалий час.

Загальновійськова армія (ЗВА) одночасно може діяти на одному, двох напрямках залежно від кількості дивізій. Сили різних дивізій зазвичай не об’єднуються.

Що ми можемо протипоставити такій тактиці противника? Передусім ешелонування нашої оборони. Причому другий ешелон не потрібно мати у всій смузі усіх бригад з’єднання або об’єднання. Достатньо мати один батальйон у резерві з розрахунку на одну загальновійськову армію противника. Але цей батальйон повинен мати високу підготовку особового і командного складу, сильну артилерійську складову, зокрема гармати. Підрозділ безпілотних систем за усіма напрямками застосування, засоби РЕБ. Застосовувати такий підрозділ необхідно лише у другому ешелоні, не підмінюючі ним підрозділ першого ешелону. Відбиття атак противника здійснювати за рахунок ведення ефективної розвідки та ешелонованого вогневого ураження із залученням вогневих засобів суміжних підрозділів та військових частин. В окремих випадках можна підтримати підрозділ першого ешелону особовим складом резервного батальйону, який перебуває у другому ешелоні, навіть замінити повністю, якщо особовий склад залишив позиції, але в такому випадку необхідно якнайшвидше відновити боєздатність підрозділу першого ешелону за допомогою поповнення втрат або ввести в бій інший підрозділ.

Наступне: з метою збереження особового складу і виконання завдання не потрібно триматися за одну позицію за принципом "ні кроку назад". Поясню. На східному напрямку переважає лісисто-степова місцевість. Противник наступає по лісосмугах і вздовж балок. Відповідно і ми будуємо нашу оборону по лісосмугах. Це обумовлено масовим застосуванням дронів, на відкритій місцевості укритися шансів не має. У такий спосіб побудувати оборону взводного опорного пункту у класичному варіанті не можливо. Вогневу взаємодію двох відділень через поле завширшки 600-800 метрів не побудуєш. Тому кожна позиція веде бій самотужки. У таких умовах ми можемо утримувати противника доти, доки існує сама позиція і насадження навколо неї.

Зрештою противник зруйнує фортобладнання, а взаємне вогневе ураження дерев навколо і попереду позиції. В цей час необхідно перемістити особовий склад на наступну позицію в глибині. З цією метою необхідно мати 2-3 завчасно підготовлені позиції через кожні 150-200 м. Особовий склад переходить на наступну цілу позицію під прикриттям рослинності, а випалена ділянка збільшує відкриту сіру зону, що призводить до ще більших втрат противника у разі її подолання.

Зазвичай після двох-чотирьох масованих наступів противник, не досягнувши результату, переносить головний удар на інший напрямок. Важливо не "прогавити" цей момент і мати можливість перекинути резервний батальйон на інший напрямок. В ідеалі краще, беззаперечно, мати два резервних батальйони.

Так, необхідно мати одну резервну бригаду з розрахунку на три, чотири ЗВА противника залежно від кількості готових батальйонів. Такі бригади у нас є. Це передусім "старі" бригади ДШВ та СВ. Також обов’язково необхідно отримувати поповнення особового складу, щоб мати можливість відновлювати перший ешелон, інакше резервний батальйон може залишитися в бойових порядках першого ешелону і перестане виконувати свої функції резерву.

За досвідом ведення бойових дій тактичної групи, використовуючи викладену вище тактику, вдалося виконати завдання, не допустити вклинення противника більш ніж на глибину рот першого ешелону. За три весняних місяці противник зазнав загальних втрат 12 274 осіб особового складу, з них 3803 безповоротні, бойових броньованих машин 172 од., при цьому за березень 110, після чого техніку противник майже не використовував, та 119 од. артилерійських систем від міномета до "Сонцепьока". 70% озброєння було знищено за допомогою дронів.

У нас є кому воювати і є чим воювати. Але без поповнення особового складу нам не впоратись. Кожен наш солдат вартий десяти їхніх, але що робити коли приходить одинадцятий?

Також хочу розглянути кілька проблемних питань. Перше стосується формування нових бригад та їх підготовки. Окреслю проблемні питання.

По-перше – підготовка особового складу. Вона і зараз залишається слабкою. Інструкторів на усі формування за всіма напрямками ніколи не вистачить. Для цього їх потрібно мати цілу армію. Та й інструктори, відірвавшись від фронту хоча б на пів року, вже не володіють новими способами ведення бою, які швидко змінюються. З цієї ж самої причини нам не допоможуть і іноземні інструктори. Вони навіть не уявляють, як застосовуються війська у російсько-українській війні. А передати традиції, характер бойового колективу взагалі не здатний жоден інструктор. Інструктори повинні навчати базової загальновійськової підготовки і вчити штучних, вузьконаправлених спеціалістів – операторів БПЛА, саперів тощо.

По-друге – підготовка командирів і штабів. Питання як архіважливе, так і проблематичне. Причина така сама. Брак інструкторів, навчальної матеріальної бази не дозволяє якісно підготувати командний склад – від командира відділення до командира бригади. Два, три штабних тренування та навчання не зробить з них фахівців.

Третє не стосується безпосередньо підготовки, але має стосунок до структури системи управління бойовими діями. У нашій системі управління відсутня одна вкрай необхідна ланка між ОТУ та бригадами. В середньому до складу ОТУ входить 12-15 бригад. За законами управління, для досягнення успіху жодна особа не повинна керувати більш ніж п‘ятьма об‘єктами. Цей стан справ суттєво знижує ефективність управління.

Рішення цих проблем лежить у відносно простому рішенні. Необхідно масштабувати те найкраще, що у нас є. На базі найкращих бригад формувати дивізії. Командирами дивізій призначати командирів цих бригад, а командирами полків комбатів. Це і буде реальний приток молодої, досвідченої, загартованої у боях крові. Додатковий стимул для інших військових колективів у досягненні результатів стати кандидатом на реформування у дивізію.

Крім того, ми отримаємо одночасно стільки інструкторів, скільки є списочного складу у бригаді. Кожен солдат-ветеран знає набагато більше за інструктора, який відірваний від фронту. Буде застосовуватись основний принцип підготовки: "кожен командир вчить свого підлеглого" і "вчить того, що потрібно на війні". Де взяти офіцерів на формування штабів? Офіцери, які їдуть на формування нових бригад, перенаправити на формування полків. Крім того, зараз багато офіцерів вивільнилось під час скорочення штабів та управлінь центрального апарату. Перевчити їх набагато простіше, ніж вчити з нуля офіцера, який надійшов по мобілізації.

Так ми отримаємо найкращу бригаду у трьох екземплярах. Крім того, штаб дивізії заповнить ту ланку, якої не вистачає, між бригадами та ОТУ.

Наступне. Необхідно навести лад у структурі наземних військ. У нас командуванню Сухопутних військ безпосередньо підпорядковуються і оперативні командування, і армійські корпуси, і навіть окремі бригади. Така структура заважає ефективному управлінню, забезпеченню, підготовці. Необхідно, на мій погляд, впорядкувати увесь цей набір. З бригад сформувати дивізії, дивізії підпорядкувати армійським корпусам, корпуси – оперативним командуванням, а командування – командуванню сухопутних військ.

Звільнення наших окупованих територій можливо тільки проведенням великих наступальних операцій. Для цього необхідно мати достатньо потужні ударні сили у резерві. Наприклад, командування ДШВ у складі 2-4 корпусів та командування морської піхоти у складі одного корпусу для дій на морських та річкових напрямках.

Я усвідомлюю, що усі ці заходи потребують великих ресурсів. Але тільки максимальним напруженням усіх сил, залученням усіх резервів країни, допомоги західних партнерів, їх ефективним використанням ми можем досягти успіху. Впевнений: ми переможемо.
Слава Україні!

https://censor.net/ua/blogs/3500006/vaj ... nih_umovah

[Sergiy]

Ну що ж, нова хвиля будівництва нових захисних споруд навколо ще працюючих та, напевно, наново побудованих енергооб'єктів... піднімається не на жарт, а на справжній результат. Оце ж запитував трохи вище, хто та за що будуватиме нові енергооб'єкти...
Тепер вже ніяких шлеперів навколо стратегічних питань, все серйозно, пацани чьотко врахували "помилки минулого"


Vladimir Bondarenko
1 год ·
про захист энергетики
Укренерго выдало 350 млн на строительство захисник споруд чего то энергетического непонятно где некоей фирме ТОВ "СЕВЕН СІ АЙ", которой руководит и владеет ДЕРЕН НАТАЛІЯ СЕРГІЇВНА
эта ДЕРЕН также владеет "ПРО ПІ ЕМ", где её партнер ПРОСНІЦЬКИЙ ОЛЕКСІЙ ВОЛОДИМИРОВИЧ
этот ПРОСНІЦЬКИЙ учредил ТОВ "АЙРОН ЛЕКС" вместе со СКОБНІКОВА ЕЛІНА ОЛЕКСАНДРІВНА
СКОБНІКОВА учредила ТОВ "КОМПАНІЯ "ЕЛІТА-БУДІНВЕСТ" соучредители:
ЦИГАНОК ІГОР ЛЕОНІДОВИЧ (присел-откинулся)
ВОЛКОНСЬКИЙ ОЛЕКСАНДР ОЛЕКСАНДРОВИЧ (гр.рф, был в бегах, пласт.операции)
СТОЛАР ВАДИМ МИХАЙЛОВИЧ (мультимиллионер, нардеп опзж, партнер татарова и медведчука)
эта контора входила в пираМММиду "ЕЛІТА-Центр"
на фото единственный дом который они начали строить на Отто Шмидта 34-42, после того как облапошили кучу доверчивого народу
ссылки и скрины в 1 комментарии

[Yaroslaw]

Продовження теми дивізій, корпусів, армій.

Чому Україна - єдина у світі у 19-21 сторіччях армія, яка не воює дивізіями і корпусами, та чому генерали ухиляються від відповідальності?

Основна проблема війни - визначення відповідальності командирів усіх рівнів за результат, тобто за знищення ворога, збереження своїх людей, утримання вигідних позицій.

На фронті багато критики на адресу генералів, що штаби ОТУ й ОСУВ контролюють та карають комбригів і комбатів виключно за смуги та точки на карті, за утримання позицій, не звертаючи уваги на стан військ, на тактичну обстановку, на проблеми знищення ворога та збереження своїх сил. Драматичний розрив між стратегічними завданнями й тактичними можливостями призводив та призводить до постійного повтору одних і тих самих помилок, де планування закладається із самого початку помилкове, оскільки воно прив'язане до хибних тактичних рішень.

Показати текст

Це протиріччя закладене самою організаційною структурою наших сил оборони, і не має прикладів у світовій історії під час масових мобілізаційних війн.
Як керують у нас?

В Україні на фронті найвищою організаційною формою є з'єднання - бригада. Командир бригади відповідає за смугу оборони, боєздатність бригади, завдання ураження ворогу та збереження власного особового складу й техніки, тобто відповідає за все. Смуги оборони бригад у нас від 4 до 20 км, залежно від напрямку та умов - загальний фронт активних дій наразі приблизно 800 км. Якщо порахувати відкриті джерела, то бригад наземних сил усіх видів у нас розгорнуто понад 100, плюс сотні окремих підрозділів, батальйонів, рот, загонів. Тому логічно було б очікувати, що така велика кількість об'єктів управління, такий великий фронт вимагають збільшення з'єднань до розміру дивізій та створення об'єднань - корпусів або армій. Але цього не відбувається.

Для управління військами у нас створені оперативно-тактичні управління - ОТУ, яким нарізають ділянки, які відповідають корпусним районам, та оперативно-стратегічні управління військами - ОСУВ, зона відповідальності армії.

Але вони не відповідають за війська. Війська у нас адміністративно входять в структуру окремих оперативних командувань - ОК. ОК тимчасово підпорядковують свої сили фронтовим ОТУ та ОСУВ, які відповідають безпосередньо за війну.

Тому за боєздатність бригад та збереження людей відповідають ОК і бригади. А за смуги та точки на карті відповідають ОТУ й ОСУВ, і вони відповідають за досягнення результатів у бойових діях. І все це різні штаби, різні генерали.

Ось тому й існує розрив. Це розрив відповідальності на рівні генералів. Точки на карті не можуть існувати у відриві від усвідомлення боєздатності, від особового складу, від планування та організації знищення ворога.

Генерали не відповідають комплексно за результат - відповідають тільки комбриги, і все, далі відповідальність розпорошується.

В історії світових війн 19-21 сторіч, масових мобілізованих армій, прикладів такого дивного стану справ ще не було.

В усіх інших арміях еволюційно приходили до єдиної логіки - чим вище злагодженість та відповідальність, тим вище боєздатність, тим краще керованість.

А яка керованість у наших ОТУ? Як може керувати ефективно штаб ОТУ, якщо у нас є ОТУ, яким підпорядковувалось у певні періоди одночасно понад 20 бригад та понад 20 батальйонів тільки різнорідної піхоти, плюс ще більша кількість підрозділів інших родів військ? Ви собі уявіть, чи може бути ефективним управління, якщо у вас одночасно 100 підлеглих командирів, і по кожному постійно треба планування та рішення? Нонсенс.

А як може відновлювати боєздатність бригад та батальйонів ОК, якщо вони практично не бачать свої підрозділи, і відірвані від їхнього застосування, не можуть оцінити проблеми? Ніяк.
У чому причина?

Я писав про цю проблему починаючи з 2014-го року, коли управління бойовими діями на Донбасі було передано тимчасовим структурам - секторам, а потім - тимчасовим оперативним управлінням. Нагадаю, що структура армійських корпусів в Україні існувала до 2014 року, але у 2011-13 роках президент Янукович проводив системне знищення обороноздатності України й армійські корпуси розформував. Останній 8-й армійський корпус був ліквідований вже у червні 2014-го.

Тодішній новий начальник Генштабу В.Муженко хотів переробити усю структуру армійського управління на свій розсуд. Тому історія з розформуванням корпусів, зі створенням тимчасових штабів, секторів, ОТУ, була зручною для ручного контролю армією, для швидкого зняття та призначення на посади будь-якого генерала, і тому її зберегли тоді, і зберігають досі. Тобто відсутність дивізій та корпусів на фронті - причини політичні, які не мали нічого спільного з боєздатністю армії.

Після заміни Муженка ця тимчасова структура зберігалася, оскільки виявилася зручною і для його наступників. Але для війни це рішення працювало жахливо як у 2014-му, так і у 2024-му. Нам потрібна реорганізація військ - створення дивізій та корпусів постійного складу, тому що цього вимагає увесь досвід і логіка війни. Нам потрібно, щоб генерали особисто відповідали не за проведення селекторів та нанесення точок на карті, а щоб вони, як комбати та комбриги, спільно відповідали за підпорядкований до них постійний сталий комплект військ, і спільно відповідали за результат - за знищення ворога, за збереження своїх, за утримання рубежів оборони.

Юрій Бутусов, Цензор.НЕТ Джерело: https://censor.net/ua/r3500714

[Yaroslaw]

А там разве модель указана?
Не обязательно же L-200 (далеко не самый оптимальный пикап для армии)
Тойотовские предпочтительней по ремонтопригодности и надежности. Но дороже...
Надо смотреть все тенедрное задание

Не буде там ні L-200, ні Тойот. Буде "або еквівалент" - махрова китайчатина.
Замовити шось пристойне через Прозоро можливо тільки прискіпливо вказуючи в технічних вимогах характеристики і технології пристойного товару.
https://public-api.prozorro.gov.ua/api/ ... 3fc8c7e479
Сторінка 13:

У цій документації всі посилання на конкретні марку чи виробника або на конкретний процес, що характеризує продукт чи послугу певного суб’єкта господарювання, чи на торгові марки, патенти, типи або конкретне місце походження чи спосіб виробництва вживаються у значенні «…. «або еквівалент».

Сторінка 39:

Автомобіль з підвищеною прохідністю, з колісною формулою 4х4 типу Pick-Up
Стан - новий
Гарантія не менше 1 року (12 місяців)
Автомобіль повинен бути укомплектований:
- повнорозмірним запасним колесом;
- домкратом;
- комплектом водійського інструменту.
Розмір кузова не менше 1.4х1.5м
Вантажопідйомність не менше 800 кг
Кількість посадочних місць не менше чотирьох
Дизельний чи бензиновий двигун внутрішнього згорання (пріоритетний вид палива – дизельне пальне)
Потужність двигуна не менше 120 кінських сил
Автоматична чи механічна коробка передач
Кліренс не менше 180 мм
Наявність підсилювача керма
Наявність можливості блокування трансмісії
Обладнання системою самовитягування (електрична чи механічна лебідка) (бажано)
Обладнаний причепним пристроєм для буксирування причепа (фаркопом)
Наявність системи обігріву та вентиляції (кондиціювання) кабіни.

Якось так:

Держпідприємство Міноборони вперше закупило пікапи для ЗСУ. Це китайські Great Wall Wingle 5

Показати текст

Держпідприємство "Агенція оборонних закупівель" Міністерства оборони вперше поставило для військових пікапи.

До ЗСУ вже надійшли 154 пікапи Great Wall Wingle 5, придбані за результатами закупівель у системі Prozorro, повідомляє пресслужба Міноборони.

У міністерстві запевнили, що авто відповідає усім затвердженим технічним вимогам. Крім того, пікапи та інший транспорт на базі шасі цієї моделі допущені до експлуатації Міністерством оборони та активно використовуються підрозділами Сил оборони.

Загалом у тендерах ДП "Агенція оборонних закупівель" на закупівлю пікапів змагалося 11 учасників. Постачальник переміг із ціною 996 тис. грн за авто, включно з ПДВ. Загальна сума укладених контрактів — 153 млн грн, з яких приблизно 40 млн грн складають мита, податки та збори, що повернуться в бюджет країни.

Пікапи мають повний привід та дизельний дволітровий двигун потужністю 143 кінські сили, який відповідає стандарту ЄВРО-4 та поєднаний з 6-ступеневою механічною коробкою передач. Автомобілі можуть взяти на борт до 5 осіб та вантаж масою до 1 тонни, а також здатні буксирувати причеп масою 0,85 тонни. У кузові можна розмістити до 4 осіб особового складу та додаткове обладнання під озброєння.

Читайте також: Міноборони не може повністю забезпечити ЗСУ усім необхідним під час війни, – керівник департаменту закупівель

Як повідомлялося, у березні ДП "Агенція оборонних закупівель" Міністерства оборони оголосило відбір постачальників для закупівлі 154 автомобілів типу Pick-Up. Це вже друга спроба держпідприємства вперше централізовано закупити пікапи для ЗСУ.

Попередній тендер на закупівлю більше тисячі пікапів для ЗСУ очікуваною вартістю 1,75 млрд грн скасували після публікацій про завищену ціну і дискримінаційні вимоги тендеру.

Тоді очікувана ціна закупівлі пікапів становила 1,72 млн грн або 42 тисячі євро за одиницю. Однак комерційні пропозиції на постачання якісних пікапів значно дешевші. Після публікації цих даних закупівлю скасували.

Автор: Михайло Орлюк Джерело: https://biz.censor.net/n3505486

[Karmadon]

Камала Гарріс на зʼїзді Демпартії пообіцяла підтримувати Україну в разі обрання президентом США.
У своїй промові вона нагадала, що за пʼять днів до того, як Росія напала на Україну, вона зустрічалася з Зеленським, щоб попередити його про плани Росії щодо вторгнення.
«Я допомагала мобілізувати понад 50 країн світу для захисту від путінської агресії, і як президент я твердо стоятиму на боці України й наших союзників з НАТО», — наголосила Гарріс.

[Yaroslaw]

Камала Гарріс на зʼїзді Демпартії пообіцяла підтримувати Україну в разі обрання президентом США.
У своїй промові вона нагадала, що за пʼять днів до того, як Росія напала на Україну, вона зустрічалася з Зеленським, щоб попередити його про плани Росії щодо вторгнення.
«Я допомагала мобілізувати понад 50 країн світу для захисту від путінської агресії, і як президент я твердо стоятиму на боці України й наших союзників з НАТО», — наголосила Гарріс.

Віктор Шлінчак
Засновник, голова правління Інституту світової політики, керівник інформаційного агентства "Главком" 31
Про заяви Камали Харріс
Спіч Камали Харріс в останній день Демократичного конвенту - суміш гарно сформульованих лайфсторі, передвиборчих обіцянок і гасел.

Показати текст

Наголошую - гарно сформульованих спічрайтерами. Вони досить влучно поєднали її образ та стиль подачі, тому виступ не виглядав фальшиво. Технологи намагаються закріпити за нею ореол "народної захисниці", що явно дисонує з подачею Трампа.

Уже невдовзі побачимо, чи витримає кандидатка від демократів досить високо піднятий енергетичний темп - 10 тижнів до виборів його потрібно лише нарощувати, аби не "здутися" десь посередині найактивнішої фази кампанії, яка припадає на другу половину жовтня.

Також цікаво почути Харріс без суфлера. І вже 10 вересня, як було анонсовано, відбудуться дебати Харріс і Трампа. Бо, як пишуть деякі аналітики у Штатах, певні терміни (зокрема, щодо економіки) Камала вчить на ходу.

У інавгураційному виступі Камали було дійсно менше слів про Україну, ніж про ситуацію навколо Ізраїлю. Але це й зрозуміло. Бо під стінами конгрес-холу, де проходив зʼїзд, чи не щодня були сутички поліції з пропалестинськими активістами, що вимагало більшої уваги саме до цієї теми. Тому я б не шукав тут глобальної "зради". Тим більше, що слів про Україну за два з половиною роки ми наслухались достатньо. Краще будь-яких виступів - нові і вчасні поставки зброї. Це точно зараз допоможе більше.

І насамкінець. Ті, хто вважає, що під час виборчої кампанії зовнішня політика США буде основним пріоритетом - дуже помиляються. Розумію, що нам би хотілося, щоб у США війна росії з Україною була в топі. Однак. Американців так само цікавить те, що вони кладуть у холодильник, як і українців, що обирали Януковича. І це питання елементарних інстинктів після безпеки. Тому ціни, податки, права і міграція - це основні теми, які кандидати будуть юзати до останнього. І України у виступах може бути ще менше, якщо ми (українські Збройні Сили) не підштовхуватимемо своїми діями говорити про нас у вигідних для США контекстах.

За відсутності в Україні політичних процесів ця кампанія в США дійсно захоплює своїм розмахом і своєю енергетикою.

[yahennadiy]

Тут все складно. Зовсім не одномірно. Пані Гарріс не проста людина. Успішний діючий прокурор великого міста та великого штату. Я, все ж, не дуже розумію того наративу, що вона, начебто, не вміє дискутувати. Вона є боєць. Її вчинки у той час є тому підтвердженням. Думаю, ми маємо це побачити.
Втім, нам немає сенсу думати, що тема нашої війни буде центральною темою виборів у Штатах. Ні, зовсім ні...
Центральними темами там є внутрішні теми. А тут все складно. Пані Гарріс дуже ліва (політично) за поглядами. Насправді, це може бути проблемою. Зараз і після виборів, якщо вона переможе. Для США, для світу, для нас, у тому числі.
Це просто лише пара думок у голос зараз...

[koba]

[koba]

Згідно рішенню суда Ілон Маск був змушенний прилюдно відзвітувати про джерела фінансування при придбанні Твіттера за 44 млрд. долларів США
Як з'ясувалося одним з тих, хто допоміг йому у цьому, був венчурный фонд 8VC, у якому працюють сини расейськіх олігархів тісно пов'язаних з расейською владою - Вадима Мошковича та Петра Авена

Зі слов засновника 8VC Джо Лонсдейла, сини расейських олігархів є профі у цій сфері та ніяк не пов'язані з бізнесом своїх батьків у расеї
https://antikor.com.ua/ru/articles/7204 ... ii_twitter

П.С. ага, точно, ну зовсім ніяк не пов!вязані.... як це практично завжди буває у родинах расейськіх олігархів... Особливо беручи до уваги ті расейські наративи які у твіттері проштовхує Маск
До речі, він не хоче запропонувати путіну вивести свої війська з Курщини та віддати ії Україні щоб запобігти кровопролиттю та насильству як це він пропонував зробити українській владі стосовно окупованих расейськими військами українських теріторій?

[Karmadon]

А тим часом.
Ох, папа, папа...
Бізнес триває дві тисячи років.

[koba]

Життя без телесуфлера, як воно є

[Yaroslaw]

Тільки мене "тєрзают смутниє сомнєнья", шо спостерігається "контрольований" злив донецької області п*дарам?