Телетайп: головний агресор у нас тепер МВФ зі Світовим банком та ЄБРР
17:13 19 Січня 2018
Так, на четвертому році агресора назвали агресором. Але лише в преамбулі закону. А війну війною — все одно ні! Знущальний «Договір про дружбу і добросусідство між Україною та РФ» продовжує діяти. Непохитний, як суконний оптимізм Андрія Парубія. Товарообіг зростає паралельно зі зростанням списку наших втрат на фронті. І можна обчислити, кров’ю скількох українських героїв окроплено кожен мільйон доларів цього товарообігу. А Андрій Коболєв обіцяє відновити закупівлю російського газу — йому, виявляється, привабливу ціну запропонували…
Сингулярність — це коли нашим правителям здається, що все купується та продається. Життя і смерть — також.
Зате Росію агресором назвали. Це що, екзорцизм такий парламентський, де найголовніше — знати ім’я демона. Після законодавчого оголошення якого Кремль відразу почне почуватися так незатишно, що негайно виведе війська з Криму та Донбасу.
Розумієте, за нормальних, «нецікавих» часів жодної триденної дискусії з приводу такого законопроекту взагалі не могло бути. Відразу після обрання «президента Майдану» це мало проходити повним автоматом: більшість із вигуком «Слава Україні!» такий закон голосують, а ті, хто проти, розсудливо ховаються під лавки, щоб із них просто в залі не зняли депутатську недоторканність. Шляхом рукоприкладства по нахабних зрадницьких мордах.
Іще одна ознака «цікавих часів» — це розгнівані міжнародні банкіри, яких наша влада буквально змусила вийти зі своїх кабінетів-сейфів на відкриту політичну арену. Що для них абсолютно нетипово.
Як відомо, великі гроші люблять не просто тишу, а повну герметичність. Тому переговори з місією МВФ чи Світового Банку не транслюють по ТБ. І прес-релізи у них обтічні, як велосипедисти на треку, мусі не зачепитися.
Але мешканці Банкової — яка символічна назва! — зуміли донорів України дістати до вивороту гаманців. Із позицій МВФ, українська корупція — це коли транші, які виділяють нам, влада пиляє ще на вході, навіть для виду не запускаючи їхні гроші в економіку. Просто кидають на держпідтримку своїх банків і тупо виводять на офшори. І просять нових, облизуючись і сито гикаючи.
Тут навіть у стерильних європейців прорізаються вампірські ікла. Саме через неможливість мовчазно спостерігати, як наша олігархічна влада під сказання про подолання агресії та боротьбу з корупцією свого не виробляє, а краде чуже, і виникають незвично конкретні зауваження наших кредиторів із невластивої теми Антикорупційного суду.Вони все бачать, тому й проти хитрощів АП із затягування питання. Проти завищених вимог до суддів, а також їхньої кількості, оскільки це спрямовано на те, що Антикорупційний суд не запрацює аж до польоту росіян на Марс. І проти того, щоб при доборі суддів громадськість голосно обурювалася протягуванням чергового сепаратиста з садибами і люксовими машинами, а влада кивала і продовжувала «зміцнювати слухняну вертикаль».
Звичайно, ці вимоги підказали західним банкірам українські антикорупціонери-громадські діячі, змушені стати справжніми «агентами опору». Але ж їх почули і надали офіційний статус!
Європейський банк реконструкції та розвитку зайшов далі за всіх на наше мінне поле. І вимагав від української влади реально шукати виведені з країни кошти. Причому не піарно, як гроші Януковича, а насправді.
От уявіть: сидять наші діячі (а банківська сфера — під патронатом президента) і міркують: «Бач що придумали! Ми не для того ці гроші ховали, щоб самих себе знаходити та повертати! Та це ж гірше від агресії! Агресія — вона проти населення, а це — проти нас!».
І вже зазвучало від провладних депутатів, що справа кредиторів — справно давати гроші, а зовсім не контролювати, як ми їх пиляємо. Ось яке новітнє слово в геополітиці від виродків!
І таке задирання лапки на західних партнерів — аж ніяк не депутатська самодіяльність.
Читайте також
Антикорупційний суд: як зміниться життя українців та чи будуть менше красти
Тобто це ПОП давно накопичував роздратування, а тепер пробує затіяти з західними кредиторами свій улюблений «в’язкий базар», коли бувалий комерс втирає даху, що у нього все чікі-піки, і за ним відсвічують великі люди і великі справи, а якщо хтось незгідний – можемо й оголосити дефолт. А то й у Росії гроші взяти, там умов чесності не висувають, там усе по-пацанськи…Сингулярність, як відомо, закінчується вибухом або іншими великими неприємностями. Патологічне прагнення комбайном згрібати все під себе, не залишаючи колосків навіть партнерам по коаліції, а також фантастична здатність плодити непримиренних ворогів, починаючи з колишнього найкращого друга Саакашвілі та закінчуючи міжнародними фінансовими інституціями — це ще не кінець шляху. Але початок кінця — безсумнівно.
Тож, хоч як причитай, але в дуже цікавий час живемо, шановні читачі. Сподіваюся, що цьому часу, як і людям, породженим ним, уже залишилося недовго. Тож прорвемося!
https://politeka.net/reading/573374-tel ... om-i-ebrr/
(те, що і ті і ті отримують все одно недостатньо - це зрозуміло).
