мені як ПК-хлопцю більше підійшов би лінк на лосслес скачку)))) Поки не можу знайти щоб саме Джапен, ЮСА тільки.

Взагалі, по Pink Floyd на цифрі є дуже крута тема на одному форумі. Якби ще по вінілу таку знайти.
http://netlab.e2k.ru/forum/index.php?s= ... opic=60747

Все більше і більше розчаровувався в цифрі, вибираючи мастеринги Final Cut. Аж поки не послухав перший австралійський пресс (там він підписаний як австрійський). Я навіть на роботу спізнився на годину, бо не міг відірватися, емоціям не було межі... А от японський 2005 року Division Bell не пішов - сухо і якось вилизано. Сподіваюсь, вініл порадує.

Маю англыйський блакитний оригінальний Division Bell ,звучить добре,але до "старого" флойда далеко,а платівка досить коштовна,можливо ,що створено на цифрі варто слухати на цифрі ...?

PallMall писав:Взагалі, по Pink Floyd на цифрі є дуже крута тема на одному форумі. Якби ще по вінілу таку знайти.

Ось тут є майже все про всі існуючи релізи Pink Floyd
http://pinkfloydarchives.com/DiscTOC.htm

Ще один ресурс, але тільки по СД
http://www.pinkfloydcd.com/

Андреич писав: Ось тут є майже все про всі існуючи релізи Pink Floyd
http://pinkfloydarchives.com/DiscTOC.htm

Без цього сайту не уявляю свого життя...

Цікава стаття

http://old.computerra.ru/own/377756/

Пам'ятаю цю історію, тоді ще фани з'ясували, що якісний реліз був використуван, як саундтрек до якоїсь компутерної гри, а на офіційному СД вийшов отой брудний кізяк із кліпінгом

А я навпаки, можу все огріхи муз. матеріалу на тихій гучності визначити. Пам'ятаю, як в юності на репетиції однієї групи був і там на всю котушку все звучало і все подобалося, потім включив запис цієї репетиції вдома на тихій гучності і знайшов багато косяків у виконанні.

Якось переглядав маркування ті інші деталі CD й виявилося, що наявність 2-х IFPI не запорука належності до так званої "фірми". Наприклад, маю всі альбоми Sylvan, й тільки на 2-х з них є IFPI (більшість альбомів подарена та підписана мені безпосередньо учасниками групи під час виступів). А є інший варіант: останній Карфаген з 2-ма IFPI, але вироблений він був офіційно на заводі в Києві (не дивлячись на лейбл Caerllysi Music й будь-який натяк на виробництво в Україні був відсутній). Я вже не кажу про японськи диски (не ліві й не піратка), що були виготовлені офіційно на заводах в Італії, Литві або росії (а це факт).
Так що не завжди можна вірити тому, що написано на дисках.

А хто як "бореться" з масою різних буклетів в японських міні-вінілах? Адже разом з диском та буклетом там ще японські буклети, каталоги та реклама. Добре, коли альбом має два отвіри (наприклад, Genesis - я тоді диск кладу в правий, а всю "паперову продукцію" в лівий), а от коли на лівій сторінці обкладинки отвір "заліплений" (в мене такі Yes, shm), доводиться все складати разом й потім, крім диска, приходиться витягувати всю "макулатуру".

В 1984
ABBA
The Visitors
Не сохранился.
Если не изменяет память - вообще самый первый CD диск в Мире

Дмитрий Медведев писав:В 1984
ABBA
The Visitors
Не сохранился.
Если не изменяет память - вообще самый первый CD диск в Мире

Точніше, в 1982
https://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0 ... 1%81%D0%BA

alex-rael писав:
Точніше, в 1982
https://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0 ... 1%81%D0%BA

Имел в виду, что мне попал в 1984. С моим первым CD проигрывателем

У меня подозрение, что не у всех "демократов" свои заводы были. Делали винил "на стороне". Помню, у меня была польская пластинка Wifon, так там на самой пластинке была мелодиевская маркировка С-90 хххххх и звучание - чисто советское. Даже пластмасса - ну один в один "Мелодия", вот у Muza она была совсем другая, потоньше. Чехи вроде неплохие, но не очень звонкие, а может - материал не очень удачный попадался. Какие-то местного разлива группы и конечно Карел Гот. Румынский винил относительно хорошо звучал - а кто знает, что там был за завод? Вот у болгар явно свой завод, их отвратительный звук ни с кем не спутаешь, хотя лицензию клепали шустро, их много у меня было по 4 рубля. Но так как чисто болгарской музыки у себя не припомню, может, фонограммы пиратские использовали? Та же Амига - масса хорошая, а звук часто невыразительный. Но там, наоборот, мне только местные группы попадались. Попробуй их запиши толково.

Андреич писав: Серед польских видань, особливо джазових, теж є дуже гарні по звуку. Дійсно, Hungaroton і Pepita звучать по-різному. Те ж стосоується и чехів - Suprafon, Opus та Panton. Колись мені казали, що Opus був чеською фірмою, Panton - словацькою, а Suprafon - експортною. Схоже на правду, бо на Suprafon завжди друкувалося лого Artia-Praha, а то було єкспортно орієнтоване книжкове відавництво.

Ну, на дискогсе расписано. Пантон - словацкий. А Опус и Супрафон - просто лейблы разные, например, классика издавалась именно на Супрафоне. Хотя масса, мне кажется, у всех трех одинаковая, и шла с одного завода.

Хто що може сказати про Pink Floyd - Division Bell на вінілі? Є сенс ганятися за оригіналом в плані звуку? В 1994 вініл вже не дуже якісний був... Як він в порівнянні з перевиданням 2014 року?

Скажіть, а в кого на Міделі Пінфлойда стадіон звучить як стадіон? В мене діск на Харвестi
http://www.discogs.com/Pink-Floyd-Meddl ... se/4137493 UK SHVL795 звучить наче кукурузу гризуть на не скандують.

moose писав:Скажіть, а в кого на Міделі Пінфлойда стадіон звучить як стадіон? В мене діск на Харвестi
http://www.discogs.com/Pink-Floyd-Meddl ... se/4137493 UK SHVL795 звучить наче кукурузу гризуть на не скандують.

На компактах звучить нормально (можна фанатські тексти пісень про Ліверпуль вивчити). Коли мав вініл (початок 80-х), теж довго здогадувався, про що там співають.

VladimirNB писав:Очень печальная ситуация складывается в последнее время с качеством фирменных дисков. Получил пару дисков Venus (очень не дешевых) - нет вообще кода IFPI. Диски куплены в Японии. Качество записи очень посредственное. Хотя я очень уважительно относился всегда к продукции этой фирмы, качество записи всегда было эталонное.
Позавчера получил из Штатов диски Джона Зорна - качество дрянь дрянью, и тоже нет кодов , ни одного. Хотя имею в коллекции более 70 дисков фирмы Тцадик, качество всегда просто поражало. Многие тестовые диски звучат хуже. Еще ранее получал японского Гарбарека (стоят очень не дешево), звучание препаршивейшее, потом заказал те же программы на немецком ECM, втрое дешевле и по качеству просто отлично. Но выпускались они давно, это из выпуска прошлых лет.
Многие мои знакомые также жалуются. Я думаю что это тенденция.

Та же история с дисками от Venus Records. В посылке с CD Japan от марта сего года пришел диск Pharoah Sanders Quartet. Ballads With Love. Покупал ради звука. Творчество Ф. Сандерса очень люблю. Изданием разочарован. На фоне других дисков этого лейбла выглядит, мягко говоря, бледно. IFPI отсутствует.
На дисках Venus Records (из тех, что имею дома) вижу только один IFPI. Пример:Archie Shepp Quartet. Blue Ballads. 1996 IFPI L269.

Anvar писав: Та же история с дисками от Venus Records. В посылке с CD Japan от марта сего года пришел диск Pharoah Sanders Quartet. Ballads With Love. Покупал ради звука. Творчество Ф. Сандерса очень люблю. Изданием разочарован. На фоне других дисков этого лейбла выглядит, мягко говоря, бледно. IFPI отсутствует.
На дисках Venus Records (из тех, что имею дома) вижу только один IFPI. Пример:Archie Shepp Quartet. Blue Ballads. 1996 IFPI L269.

IFPI не панацея і не гарантія - маю багато фірмових компактів без IFPI, куплених в магазинах європейських країн. А є диски з двома IFPI, які зроблені в Україні (а лейбл висталений британський).
Ще тут про це трохи є
http://audiogarret.com.ua/viewtopic.php ... 8&start=25

alex-rael писав: IFPI не панацея і не гарантія - маю багато фірмових компактів без IFPI, куплених в магазинах європейських країн. А є диски з двома IFPI,

Сейчас то, что компакт фирменный, не является вообще гарантией ничего, ну кроме того что Вы как покупатель внесли свой посильный взнос всем кто был причастен к записи, и то не и то далеко всегда

90% современных фирменных CD лучше переписать на болванку и так слушать с болванки - настолько плохо звучат оригиналы, культура производства дисков упала ниже уровня средней болванки.

PS Всё вышесказанное относится только к тем кто пользуется классическими CD плеерами приличного уровня, новомодным проигрывателям качество дисков по барабану - лишь бы не прыгало.

alex-rael писав: IFPI не панацея і не гарантія - маю багато фірмових компактів без IFPI, куплених в магазинах європейських країн. А є диски з двома IFPI, які зроблені в Україні (а лейбл висталений британський).
Ще тут про це трохи є
http://audiogarret.com.ua/viewtopic.php ... 8&start=25

Да это понятно, что не панацея. У меня есть диски, полученные непосредственно от авторов и исполнителей музыки. Есть там и вообще без каких-либо кодов и маркировок. Однако же звук везде хорош.
А вот это Venus разочаровал. Ждал от него привычно большего. И вот .... такое ...
Вы уж, если пишете так, то напишите - что по Вашему мнению есть панацея в данном вопросе?

Anvar писав:
Вы уж, если пишете так, то напишите - что по Вашему мнению есть панацея в данном вопросе?

Звучання (особливо, коли є з чим порівняти).

Согласен. Однако же далеко не всегда есть возможность послушать перед покупкой. И вы знаете за это.
Часто берешь "кота в мешке". Я сейчас за интернет-покупки говорю.
Мой первый CD Faith No More "King For A Day". 1995 года. Тогда же и появился. Вместе с Iron Maiden "The X Factor". Первый купил на Горбунова. А второй прислали из Англии. С разницей в три-четыре дня.
У меня тогда сплошь пиратки были. Еще болгарские и немного китайских. На китайцах попадались ошибки в названиях. Как сейчас помню альбом Нирваны с надписью "neverminG".

Anvar писав:Согласен. Однако же далеко не всегда есть возможность послушать перед покупкой. И вы знаете за это.
Часто берешь "кота в мешке". Я сейчас за интернет-покупки говорю.
Мой первый CD Faith No More "King For A Day". 1995 года. Тогда же и появился. Вместе с Iron Maiden "The X Factor". Первый купил на Горбунова. А второй прислали из Англии. С разницей в три-четыре дня.
У меня тогда сплошь пиратки были. Еще болгарские и немного китайских. На китайцах попадались ошибки в названиях. Как сейчас помню альбом Нирваны с надписью "neverminG".

Я мав на увазі порівняння з іншими виданнями того ж самого альбому (своїх або в знайомих). Наприклад, я мав класичний Yes, ELP або Genesis по 5 варіантів кожного альбому (в різних форматах) й зупинився на японських виданнях mini-lp (ELP - K2HD, YES-SHM...). Звісно, що коли перед тобою запечатаний диск (особливо нового або невідомого видавця), гарантії, що звучання буде таким, як бажалося, нема, але у своїй практиці я з цим зустрічався дуже рідко.

P.S. В пристойних музичних магазинах завжи є можливість прослухати альбом, що купуєш (правда не завжди там апаратура відтворення може повністю розкрити звучання альбому). Тут в пригоді можуть стати профільні форуми з людьми, якім довіряєте.

Ваша мысль понятна. Я и сам довольно давно ищу не альбом, а определенное издание. Но... Вы пишете про Yes и ELP. Их вышло множество изданий. Я в барахолке вывесил небольшой списочек ЦД, которые мне нужны. Честное слово - буду брать все, что предложат. Если предложат, конечно. Вот там со звуком все совершенно ясно. Некоторые позиции издавались единожды, другие дважды.
По теме: в 99 году я уезжал на четыре года. Диски мои купил товарищ. Все за недорого. Лет пять назад я уже у другого общего знакомого на полке увидел мой Faith No More. К тому времени этот альбом у меня был в другом варианте. Но я все ж взял его себе (обменял на Whitesnake 1984). Даже сам не знаю зачем. Диск тот теперь или в машине или на даче.